ТУРЕЧЧИНА

5 жовтня; 15 жовтня

Схоже на те, що банкрутство Аеросвіту жодним чином не посприяло покращенню послуг від МАУ. Ще рік тому, у 2012, обіди на рейсах МАУ були досить і досить капітальними, з можливістю добавки для особливо зголоднілих. Однак зараз вже – зась! Булка з сиром та напій – от і увесь обід. Можливо, скоро закінчиться і шара з безкоштовним перевезенням велосипеда (в межах до 23 кг). У Турецьких авіаліній за його перевезення довелося б доплачувати.… 

По прильоту в аеропорт Ататюрка збираємо вели, та котимо до центру Стамбула. Дорожній рух в Туреччині – річ специфічна, відмінна від України. Дороги – широкі, мінімум двополосні, з бездоганним покриттям і, часто, з немаленьким узбіччям. В межах міста, якщо це не старовинний квартал, світлофори досить часто замінюють транспортні розв’язки. Міста, як на мене, перенасичені транспортом, особливо у вихідні. І, в сумі з тим, що більшість водіїв вважають себе пупом Всесвіту, рухатись на велах по місту досить напряжно. Потрібно постійно відслідковувати ситуацію на 360 градусів навколо себе. Можливо, через це велосипед не є популярним в Туреччині. За два дні, проведених в Стамбулі, ми зустріли лише одного велосипедиста. 

Історичний центр міста, Султанахмет, підкорив своїм колоритом. Мечеті, палаци, оборонні споруди, між цим всім безліч магазинчиків, кафешек, вуличних торгівців, туристів та місцевих жителів. По різні сторони від центральної площі з фонтаном знаходяться основні фішки Стамбула – Блакитна мечеть та Айя-Софія. Блакитна мечеть – найбільша мечеть Туреччини. Вона нетипова тим, що має, крім стандартних 4 мінаретів, ще 2 додаткових. Співи муедзина підсилюються апаратурою та гучномовцями. А насолодитись самим співом можна кожні 3 години, починаючи з 5.30 ранку. Айя-Софія – до1453 року християнський храм святої Софії, після завоювання турками Константинополя перетворений на мечеть, а з 1935 діє як музей. Всередині храму почуваєшся комашкою. Гнітюче враження справляють християнські розписи та фрески, між якими розташовані величезні мусульманські релігійні символи (цитати з Корану?). 

Ще по одну сторону від площі лежить базар з різними спокусами для туристів. Варто зауважити, що ціни в центрі Стамбулу і так доволі високі, порівняно з рештою країни. Ну а на цьому базарі ціни озвучують такі ж, але вже у євро. Тобто, коробка лукуму вартістю 10 лір тут вже коштує 10 євро (1 євро = 2,6 ліри). З іншого боку, в Туреччині прийнято активно торгуватись, і під час торгу ціну можна збити дуже суттєво. 

В останній день перед поверненням додому, який ми також провели в Стамбулі, побували ще на одній атракції, вартій уваги. На 15 жовтня, як виявилось, у турок припадало релігійне свято. І стамбульські музеї та «не туристичний» базар в цей день не працювали. Дискутуючи, чим себе зайняти у вільний час, біля Айя-Софії натрапили на вуличного зазивалу, який пропонував охочім екскурсію Босфором на кораблі. Майже одностайно ця пропозиція нами була прийнята. Як виявилось, тут теж є поле для торгу. В рекламному буклеті вартість екскурсії 15 євро, нам же відразу озвучили ціну в 10 євро. І, щоб нас ще більше заохотити, ціну було скинуто до 8 євро. Для порівняння: в автобусних турах Акорду та інших туроператорів ця екскурсія є факультативною, і коштує 25-30 євро… 

Екскурсія Босфором, однозначно, тих грошей варта. Під час 2-годинної прогулянки протокою можна побачити усі основні релігійні споруди турецької столиці, з десяток палаців включно з палацом Топкапи, фортецю Румелі, затоку Золотий Ріг. Мости через Босфор, що сполучають Європу та Азію – то окрема тема. Один з них, міст султана Мехмеда Фатіха, вважається 12-м у світі за довжиною (близько 1500 м.). Крім того, по Босфору проходить насичений шлях з Чорного у Середземне море. І тут можна побачити такі «кораблики», яких не бачив ні на Чорному морі, ні на Адріатичному.