ТУРЕЧЧИНА

6-8 жовтня

Наш шлях – у Кападокію. Це історичний регіон і колись держава Малої Азії, а наразі місцевість на території турецької провінції Невшехир. Відома своїми печерними поселеннями та національним парком Гереме. 

В Гереме зі Стамбулу добираємось нічним автобусом. Це – понад 700 км., або близько 12 годин їзди. Нічні турецькі буси – річ вкрай цікава. Сказати, що вони комфортабельні означає мало сказати. У підголовниках сидінь, з тильної сторони, встановлено сенсорні РК-панелі, які також оснащені навушниками. Так що можна подивитись фільми або кліпи турецькою, послухати непогану підбірку MP3. Також є можливість підзарядити свій гаджет через USB-роз’єм. І, фінальний штрих, – деякі нічні автобуси мають безкоштовний Wi-Fi. 

Крім водія, в таких бусам є стюард. Кожні кілька годин він пропонуватиме Вам (безкоштовно) напої – чай, каву, колу. А тим, хто гарно поводиться – крекери. Також стюард має нюховий аналізатор запахів. За його допомогою він відстежує туристів, які вживають у бусі алкоголь, та суворо їх карає. 

В принципі, такий нічний переїзд є непоганою можливістю для закупки солодких турецьких сувенірів. Доволі часто на автобусних зупинках є або нічний базар, або магазин, де можна купити той самий лукум або пахлаву у 1,5-2 рази дешевше, ніж в центрі Стамбулу. 

По прибутті в Гереме селимось у хостел, в якому проведемо 2 найближчі доби. Фішкою кападокійських готелів та хостелів є те, що їх кімнати розташовані у м’яких скельних породах – туфі. У кімнатах є і світло, і вода, і опалення. Але й без увімкнених батарей у кімнатах тепло, не зважаючи на континентальний клімат Кападокії. Рано вранці на вулиці десь +5, вдень на сонці доходить до +20..+25. Був на території хостелу і басейн, але бажаючих освіжитись у 12-градусній воді не знайшлось. Коштувало все те задоволення зі сніданком 10 євро на добу. 

Лишаємо велобаули у хостелі та їдемо досліджувати навколишню місцевість. Цих 2 дні у нас буде своєрідна акліматизація та звикання – робитимемо радіальні вилазки без рекордів по пройдених відстанях та без своїх речей. 

Славетні кападокійські пейзажі – то, дійсно, щось ледве не марсіанське. Хоч фільми знімай, хоч картини пиши. Можна й у коханні освідчитись. Дехто, до речі, так і робив. Відстані між усіма цими цікавинками – долинам, скельними масивами, підземними церквами – доволі немаленькі. І вел є найдоречнішим засобом пересування між ними. Загалом велосипеди можна орендувати й на місці. Як альтернатива – коні або квадроцикли. Пішки обійти усі кападокійські красоти нереально. 

Найбільше ж сподобалась Рожева долина. Тут – рай для трекінгу та неспішних велопрогулянок. Скелі, що маюсь своєрідний рожевуватий відтінок, каньйони, окремі групи валунів, долинки з фруктовими деревами та смачнючим виноградом – тут можна бродити з фотоапаратом цілий день. І, при тому, що Гереме і околиці доволі насичені туристами, у Рожевій долині людей за півдня ми так і не зустріли. 

Ще одна спеціалізація Кападокії – то польоти на повітряних кулях. Цю «страву» туристам пропонують за 150 євро. В суму також включено легкий перекус та напої (гарячі чи «гарячительні» – не зміг зрозуміти підтексту). Стартують кулі перед самим світанком, близько 5-ї ранку. Практично одразу на нашим хостелом починається плато, з якого добре видно і сам Гереме з навколишніми долинами, і місця старту повітряних куль. Тому окремі фотоентузіасти з нашої команди поставили собі за мету зняти момент одразу після старту, коли уся та армада куль перебуває в одній площині, під променями вранішнього сонця, та на фоні фантастичних місцевих ландшафтів. Отже, у вівторок наш «улов» становив близько 70 куль у небі. Цікаво, скільки може бути куль у вихідні у високий сезон? 

На завершення кападокійської частини нашої поїздки ми вирішили відвідати турецький хамам. Це задоволення, що коштувало 20 євро та тривало трохи більше години, виявилось сумнівним. Маска з глини, 15-хвилинна сауна, намивання/розтирання/пінний масаж, джакузі з прохолодною водичкою та яблучний чай яскраво-зеленого відтінку. Це супроводжувалось приколами банщиків з водою та репліками на тему футбольного життя Туреччини та України. Дехто з наших після цього всього висловився, що це був не справжній хамам, а атракціон для [розводу] туристів.