Хорватія

12/06 Вівторок (Каштела - Спліт - Оміш)

Сьогодні прокидаюсь близько шостої, з тим, щоб глянути на ранкову Каштелу. На міській набережній народу мало, лиш зрідка трапляються місцеві. В центрі натрапляю на рибний базарчик. А ось тут життя вирує вже на повну! Хорватські рибалки повертаються з уловом рано, о 5-6 год. І бажаючі скуштувати свіжої рибки безпосередньо «від виробника» вже товчуться на ринку. З ними пробують конкурувати місцеві коти. 

Вертаюсь до кемпінгу. Народ прокинувся – хто збирає намети, хто допомагає готувати сніданок. Загалом, щодо нашого харчування – то тут треба віддати належне Андрієві. Ми не голодували, а меню було різноманітним: каші, вермішель, бобові, рагу, смажена риба, ковбаса, пшрут (жирна копчена свинина), усілякі місцеві сири. Як правило, капітальними були сніданок та вечеря. На обід був сухий пайок – м'ясо/хліб/овочі, або горіхи/сухофрукти, що теж виявилось дуже смачним та поживним варіантом. 

Покидаємо Каштелу та рухаємось далі на Спліт. Трафік стає все більш напруженим. Як з’ясувалось в подальшому, найбільш перевантаженою ділянкою Ядранського шосе є 15-км відрізок до та після Спліту. Це було єдине місце, де запах вихлопних газів перебив аромат хорватських квітів та різнотрав’я. Тому ніхто особливо не заперечував, коли група оминає відгалуження траси на Салону, та рухається углиб Спліту. Індустріальний пейзаж – склади, залізниця, вантажний порт – змінюється на житлові райони сучасного європейського міста – хмарочоси, магазини, ділові центри. Врешті-решт, ми заїжджаємо у історичний центр міста. Ставимо вели під вікнами якогось банку, та робимо тривалу зупинку для пішої екскурсії. 

Історичний центр міста – великий, не менший, ніж у Дубровнику, як на мене. Це територія палацу Діоклетіана часів Римської імперії та прилеглі площі. В арках, що ведуть до центральної площі, нас наздоганяють двоє римських легіонерів та просять звільнити прохід. Зацікавлені, виходимо за ними на площу. Тут вже зібралась публіка – явно назріває щось неординарне. І дійсно, під звуки барабану «до народу» виходить «римський намісник» з дружиною. Звертається до присутніх латиною. Звісно, ніхто нічого не розуміє. Потім повторює своє привітання англійською. Народ «в’їжджає в тему», та, веселячись, починає вигукувати «Ave, Caеsar!». Намісник прощається, відбувається зміна караулу легіонерів. Маленьку виставу завершено. Охочі можуть за символічну плату сфотографуватись з римськими воїнами. 

Відвідуємо дзвіницю собору св.Домна. Ії висота - 60 м., і з неї відриваються шикарні види на Спліт, порт та навколишні острови. Народ влаштовує фотосесію. Потім розбрідаємось за сувенірами – їх продають у прохолодній підземній галереї під палацом, та на прилеглому ринку. 

Залишаємо палац, сідаємо на вели, та трохи проїхавши, влаштовуємо перекус на міському пляжі. Судячи з мапи, цей пляж має блакитний прапор ЮНЕСКО. Дійсно, тут дуже акуратно та чисто, а вода прозора, хоча узбережжя піщане. Відпочиваючих, хоч і спекотно, доволі небагато – переважно хорвати. 

Врешті, вже під вечір, покидаємо Спліт та їдемо на Оміш – місце нашої майбутньої ночівлі. Кемпінг, на відміну від попередніх, великий, десь на 300 місць. Має багато сертифікатів та є членом усіляких спілок. Мабуть, саме тому процес нашої реєстрації розтягується майже на годину :) Але, заради справедливості, слід віддати належне розвинутій інфраструктурі кемпінгу – тут є тенісні корти, поля для волейболу та футболу, парк розваг для малечі, галечно-піщані пляжі. Поруч знаходиться великий супермаркет-KONZUM. Крім нас та групки німців, з наметами нікого немає. Решта відпочиваючих ночують у мобільних фургончиках.