Хорватія

09/06 Субота (Вінниця - Київ - Бориспіль - Спліт - кемпінг КРКА)

Свого часу, перебуваючи у Хорватії та Грузії, я бачив там туристок-одиначок з Японії та Кореї. Ті дівчата (або жінки – у східних народів важко визначити вік) з валізкою на колесах та путівником Лонелі Планет вертались з Плитвицьких озер та Степаноцмінди. Схожу дівчину, туристку-японку, я зустрів на пероні вінницького вокзалу, очікуючи поїзд на Київ. Цікаво, невже Рошенівський фонтан вже настільки відомий у світі? 

Правило гарного тону вітчизняних поїздів у світлі переходу на літній графік та підготовкою до ЄВРО-2012 – це систематичні затримки. От і сьогодні поїзд Софія-Москва прибув у Київ з півгодинним запізненням. Далі, метро та маршруткою, добираюсь до Виноградаря. Там знаходиться база, де зберігаються вели та решта туристичного спорядження. У нашій хорватській велокоманді – 7 людей, і у двох з них будуть власні вели. Тому грузимо 5 велосипедів та інше добро у бусик, і близько 11 ранку вирушаємо на Бориспіль. По дорозі підбираємо двох дівчат-киянок, учасниць нашого майбутнього велопоходу. 

В Борисполі досить людно, міжнародні рейси приймають два термінали, B та F. Підтягуються й решта з нашої групи – мама з сином із Сум, та дівчина з Чернігова. Одні земляки… 

Днем раніше, у п’ятницю 8 червня, було відкриття ЄВРО. Мабуть, у зв’язку з цим рейси українських та польських авіакомпаній відбувались з 5-годинним запізненням, а частину й взагалі було скасовано. Тому у мене сьогодні деякий мандраж з приводу нашого рейсу на Спліт (перевізник – МАУ). Проте, все відбувається за розкладом. Здаємо вели до багажного відділення. Норма провозу багажу – 20 кг., а вели, хоч і габаритні, важать по 15-18 кг. Тому доплачувати за їх перевезення не потрібно. Проходимо митний контроль, грузимось у літак. До речі, з нами у Хорватію летить ще одна команда велотуристів. Але їхній маршрут проходить островами Адріатики, і вели вони орендуватимуть вже на місті. Так що у Спліті наші стежки розійдуться. 

Дві с копійками години за обідом та розмовами проходять непомітно. І у Каштелі, аеропорті у передмісті Спліту, ми вже о 5-ї вечора за місцевим часом. Невдовзі під’їхав місцевий камрад, щоб забрати нас та вели до кемпінгу. Звідти почнеться вже безпосередньо велосипедна частина нашої мандрівки. 

Відстань 70 км бусик долає за 1,5 год, і десь близько 7-ї вечора ми вигружаємось у кемпінгу. Дехто з кемперів, схожих на німецьких бюргерів, сидячи біля входу та потягуючи пиво, підозріло на нас поглядають – «а чи не будуть ці молоді люди зі Східної Європи галасувати вночі?». Проте, на те, щоб «погаласувати вночі» у нас не вистачає сил. Ми розбиваємо стоянку, вечеряємо поки ще українськими продуктами та залягаємо спати – хто у наметах, а хто й просто на карематах, під виноградними лозами.