день 7
15/06 П'ятниця (Баня - Дубровник)
До Дубровника залишається всього-навсього 23 км. Тому ранкові збори у нас розслаблені, все робимо, нікуди особливо не поспішаючи. Повертатись на трасу тією дорогою, якою ми вчора їхали до кемпінгу, ліньки. До того ж, з врахуванням сьогоднішнього напряму руху, це буде чималий крюк. І замість ранкової зарядки забираємось на трасу крутою грунтівкою, щедро посипаною крупним гравієм. Після такого підйому ті, хто не прокинулись, прокидаються остаточно.
На диво, ділянка траси перед Дубровником автівками не переобтяжена. Фінальні кілометри проїжджаємо спокійно. Вже перед самим містом шосе робить крутий поворот та виводить нас до мосту через річку Дубровку. Міст, що вражає своїм оригінальним дизайном та розмірами (63 метри), названий на честь Франьо Туджмана, відомого політичного діяча та першого президента Хорватії.
З мосту та шосе відкриваються чудові панорами на Дубровник та морський порт. Відчувається популярність міста серед туристів. Навіть у низький сезон, червень, у порту стоїть чимало круїзних лайнерів. І серед них є такі, що своїми розмірами перевищують 9-поверхівку.
Тунелем спускаємось у центр міста, оминаємо його та рухаємось у район Бабін Кук. Там розташовані більшість готелів Дубровника та наш кемпінг. Ввечері збираємось оглянути стару частину міста, а поки що, після обіду, кожен займається своїми справами. Хтось відпочиває, хтось йде на пляж. Йти до пляжу далеченько, хвилин з десять. Він муніципальний, і, крім відпочиваючих з навколишніх готелів, тут тусуються хорвати. Також були помічені моряки з прибулих суден. Думаю, у високий сезон на пляжі ніде буде яблуку впасти. Дуже спекотно, тому після купання швиденько тікаю у затінок дерев кемпінгу.
До історичного центру міста добиратись зовсім просто – у 5 хв. ходи від кемпінгу є автобусна зупинка. Потрібний нам бус №6 підвозить нашу команду прямо до входу у фортецю Дубровника. Вартість проїзду у бусі перевершила усі мої сподівання – 18 кун (25 грн., як вартість таксі по Вінниці). У 2010 році, в Задарі, ми платили лише 6 кун за проїзд. Інфляція, чи хорвати таким чином готуються до вступу до ЄС?
Історичний центр – це суцільні пам’ятки архітектури та будівлі з довгим та славним історичним минулим. І будинки, і мури, і бастіони – все у чудовому стані, незважаючи на те, що частина з них походить з XV століття. Не дивно, що весь старий Дубровник внесено до історичної спадщини ЮНЕСКО. Проте, це не законсервоване місто-музей. Переважна більшість його будинків – житлові, на перших поверхах яких знаходяться сила-силенна кафешек та крамничок.
І тут я вже остаточно переконуюсь, що Дубровник є найдорожчим приморським містом Хорватії для туриста. За ціни на проїзд вже згадував. Морозиво-«ріжок, особливо великий», яким я ласував у інших містах за 7 кун (приблизно 10 грн.), тут всюди продають за 10 кун. Вхід до історичного центру безкоштовний, проте, відвідини усіх музеїв, храмів та інших цікавинок платні, і доволі недешеві. Думаю, щоб обійти більшість туристичних принад Дубровника, не вистачить й 100 євро. Так, вхід на фортечні мури коштує 80 кун (110 грн.), у Акваріум, морський музей, - 40 кун (55 грн.), церкву францисканців – 25 кун (35 грн). А храмів та музеїв тут більше десятка. Не забути ще за канатну дорогу, що з’єднує центр міста та одну з місцевих гір (90 кун). Отже, запасайтесь грошима…
Після екскурсії та закупки сувенірів виникає легке відчуття голоду. Надумуємо влаштувати таку собі прощальну вечерю в одному з місцевих закладів. Але в старому Дубровнику занадто людно, тому знаходимо кафешку за фортечними мурами. З’ясовується, що саме розпочався футбольний матч між Україною та Францією, рахунок 0:0. Чекаємо на замовлення – досить велика піца та стакан білого коштують 60 кун (80 грн.). Поки чекали, поки їли, рахунок подвоївся на користь Франції. Отже, тепер ви знаєте, чому збірна України не вийшла в ¼ Євро-2012.
Що ж, план на сьогодні виконано. Хто пішки, хто автобусом добирається до кемпінгу. Завтра у нас має бути дуже ранній підйом.
