день 8
16/06 Субота (Дубровник - Трогір - Каштела - Бориспіль)
О четвертій Андрій оголошує «Доброго ранку!». Швидко зібравшись, натщесерце висуваємось на автостанцію – перший автобус на Спліт о 5 ранку. Крім нашої компанії, на бус чекають лише двоє людей. Тому весь багажний відсік у нашому розпорядженні, і ми спокійно грузимо туди вели. Хоча й водії трошки припираються – мабуть, їм вперше доводиться перевозити стільки велосипедів.
220 км, на які ми велосипедами витратили 3 дні, цього разу, автобусом, минають за 4,5 години. Виходимо не в Каштелі, біля аеропорту, а трохи далі, в Трогирі. На набережній, під пальмами, влаштовуємо пізній сніданок. Іноземні туристи нас фотографують – мабуть, екзотично виглядаємо. Дехто з них хвалить наші вели.
По дорозі до аеропорту робимо фінальний виїзд до Адріатичного моря – щоб скупатись наостанок та попрощатись з морем.
В аеропорту маємо більше трьох годин до прибуття нашого рейсу. Розбираємо вели, спаковуємо свої речі. При проходженні митного контролю виникає черговий форс-мажор. В особистих речах, як виявилось, не можна проносити на літак складний пластиковий каркас для туристичного намету та велосипедний замок. А й дійсно, з першого можна зробити спис, з другого – гароту. Готовий терорист…) Доводиться вертатись, упаковувати «зброю» окремим згортком, та оформляти його у багажне відділення вдогонку до решти наших речей. Звісно, при цьому попав на пару копійок.
У літаку розміщуємось вольготно та комфортно, адже більшість середніх сидінь не зайняті пасажирами. Сам політ проходить у веселощах – з’їдаємо по 2 порції «небесного» обіду, розпиваємо дещо зі спиртного, прикупленого у DutyFree, обмінюємось враженнями та контактами.
Україна, Бориспіль, 21-30 вечора. Батьківщина зустрічає нас дещо прохолодно – +22С проти хорватських +34С. Крім того, пасажири нашого рейсу – єдині, хто проходить митний контроль. Більше у терміналі F нікого немає. Симпатична дівчина-митник мило посміхається. Невже це Євро так подіяло?...
Забираємо з багажу наші речі. І, як не сумно, наша хорватська велокоманда починає розпадатись. Дівчину з Чернігова та сумчан забирають з Борисполя власним транспортом. Я ж, з київлянами та велами, їду бусиком до столиці.
