Грузія

З Ахалцихе до Батумі можна потрапити двома шляхами. Регулярне автобусне сполучення між містами є через Боржомі, Кутаїсі, по комфортабельній автотрасі. Проте, це чималий крюк, понад 260 км. Варіант №2, коротшим шляхом (160 км.), - через перевал Годерзі та селище Хуло. Це так звана трансаджарська траса, уздовж грузино-турецького кордону. Проблема в тому, що у верхній, гірській, частині цієї траси дорожнє покриття відсутнє, і регулярного пасажирського сполучення через перевал немає. Влітку та у вересні є маршрутка з Ахалцихе до Хуло. А звідти до Батумі (60 км.) – вже якимось місцевим транспортом або автостопом. За описами дорога через перевал дуже цікава: за Кедо, поруч з невеликою ГЕС, є мальовничий водоспад Міхунцеті. У тому ж районі є кілька мостів епохи раннього середньовіччя, які непогано збереглись до наших часів.

Тому зранку-раненько я чимчикую на автостанцію, сподіваючись, що мені пощастить сісти у маршрутку, яка йде на перевал. Проте, виявляється, що цей бусик буде лише о 15-00. Маршрутка ж на Батумі через Кутаїсі вже стоїть, та потроху заповнюється пасажирами. Так як провести в Ахалцихе ще півдня мені не посміхалось, сідаю на цей бус.  Більшу частину дороги їхав з «дитсадком» та мамами/дідусями – вони везли малечу на дитячий курорт в Урекі. Там знаходяться чи не єдині на всю Грузію піщані пляжі. А пісок там чорний – вважається, що він має лікувальні властивості. Уся поїздка зайняла 6 годин (100 грн.), та була досить виснажливою. Про формат маршруток?

По прибутті в Батумі одразу набираю номер гест-хаузу у Сарпі, за який читав схвальні відгуки на інтернет-форумах. Домовившись за ночівлю там на найближчі 2 дні, я одразу пішов на автобус на Сарпі.

Сарпі – маленьке курортне селище на кордоні з Туреччиною.  Вважається, що там найчистіше море на всьому узбережжі Аджарії, а відпочиваючих менше, ніж у Батумі. Проте, місцевий пляж тут, як і більшість інших пляжів Грузії – з крупної гальки. Тому бажано брати з собою в’єтнамки.

Також у Сарпі знаходься крупний митний пункт з Туреччиною. Оскільки турецька віза видається безпосередньо у пункті митного контролю, то є можливість, при бажанні, побувати і в Туреччині, заплативши при перетині кордону 20$ турецьким митникам.

Мій «номер» у гостьовому будинку виявився більш ніж скромним, але й ціна теж була скромна – 75 грн. Також можна домовитись з хазяйкою за сніданки-вечері (30-40 грн.), готує вона смачно. А мій шлунок ще й досі згадує хазяйчину фірмову аджику.

Коли я прийшов на місцевий пляж, то з півгодини дурнувато посміхався. Саме на цей краєвид я дивився на фото останніми місяцями. Скелі, порослі диким виноградом, шосе з КПП в Туреччину, мінарет на тій стороні кордону, пляж та море…

Скупався, посидів на пляжі, послухав прибій та муедзина. До сутінків ще було трохи часу, і я прогулявся до водоспаду, поміченого на дорозі перед Сарпі. Біля водоспаду є стела, присвячена маршруту св. Андрія через Грузію.