Хорватія

11/06 Понеділок (затока Гребащиця - Примоштень - Трогір - Каштела)

Під впливом вражень від ночівлі під відкритим небом їдемо далі, узбережжям Адріатики. Траса на ділянці Шибеник-Трогір без великих перепадів висоти, транспорту мало. Хмари, що періодично затягують небо, додають комфорту у пересуванні. 

Проїхавши близько 10 км., робимо заїзд у Примоштень, невелике курортне містечко. Його родзинкою є церква св.Юрія, з пагорбу якої відкриваються чудові панорамні види на навколишні острови та фортечний мур, який відділяє стару частину міста від решти суходолу. Особисто мені Примоштень запам’ятався також тим, що у місцевому туристично-інформаційному центрі ми безкоштовно роздобули детальні карти регіону. В жодних інших інфоцентрах я таких мап не зустрічав. Ну а в Україні за подібну карту довелось би віддати як мінімум «грушевського». 

Після перепочинку їдемо далі. Опівдні робимо 2-кілометровий «рух убік» від основного маршруту. Хочемо глянути на церкву св.Нікола, розташовану в рибацькому селищі Рогозниця, та спробувати знайти там стоянку на обід. Церкву оглянули, а от зі стоянкою на обід спіймали облизня. Тому, мобілізувавши резерви, знову крутимо педалі. 

У селищі Марина траса виходить на узбережжя мальовничої затоки. Виснажені та натомлені сонцем, спокушаємось місцевим пляжем і зупиняємось там на обід. Їмо, купаємось. У нашого керманича Андрія в черговий раз спускає колесо. За його словами, це фата-моргана – проблеми з камерою з нез’ясованих причин час від часу виникають у нього під час велопоїздок. 

Так як це була вже запаска, а другої в резерві немає, то приймаємо рішення розділити групу. Андрій лишається, щоб зачекати, коли місцеві байкери привезуть новий комплект камер. Решта групи неспішним темпом їде у Трогір, огляне його, та буде чекати там на Андрія. Трогір – місто в 22 км від Спліта, добре відоме своїм історичним центром. Місто вкрай перевантажене автотранспортом, і, в купі з однополосними дорогами та вузесенькими тротуарами, це створює нам певні проблеми - на нас зненацька вискакує то таксі, то бабулька-росіянка. 

Однієї години достатньо, щоб неспішно оглянути старий Трогір. Так як він досить розкручений у туристичних путівниках, то тут швендяє чимало туристів. Юні хорвати ганяють на велах та роликах у найближчому сквері, а дехто з місцевих бомжів придивляється до наших велосипедів. Дочекавшись Андрія, вирушаємо у Каштелу, кінцеву точку сьогоднішнього маршруту. У Каштелі знаходиться аеропорт Спліту, куди ми прилетіли два дні тому. Таким чином, за цей час ми, бусом та велами, зробили своєрідне коло по Хорватії. 

Кемпінг невеличкий та зі смаком облаштований. Додаткового шарму йому надають літаки, що заходять на посадку практично над нашими головами. Однак вночі польоти припиняються, так що спати нам нічого не заважає. 

Як виявилось, сьогодні у нас був рекорд по дистанції, пройденій за день, – 60 км. У інші дні ми проїжджали від 30 до 50 км.