Іспанія

16-18 вересня

Символічно, що концерт попереднього вечора виявився для нас з Іриною прощальним. Сьогодні наші шляхи мають розійтись. В Україну я вертаюсь днем раніше, а також хочу більше часу приділити на Сантьяго. Так що мені потрібно «прискоритись». 

Зранку у середу погода змінює гнів на милість, з-за хмар визирає сонечко. І ми робимо ще один сумісний перехід пагорбами Астурії. По обіді, в La Caridad, Іра лишається в альберге. Я ж сідаю на бус, та їду в Рібадео, досить крупне портове місто на межі Астурії та Галісії. Звідти у мене має бути тривалий переїзд до Сантьяго – кінцеву мету усіх подорожуючих шляхами св. Якова. 

Специфіка Рібадео як порту помітна у барах та ресторанах. Мабуть, кожен другий з них рибний, або має рибне меню. Вартість обіду у рибному ресторані на двох – від 30-40 євро. Альтернатива – так зване «меню пілігрима» (набір з двох більш простих страв) за 8-12 євро, або піца за 6-9 євро. 

В цілому ж готували та харчувались ми самостійно. Дещо (крупи, сухофрукти, трохи ковбас) узяли з України, решту (хліб, сир, молоко, ковбаса, оливки) купували в іспанських супермаркетах. Фрукти, насамперед, яблука, у нас були безкоштовно;) Інколи траплялось щось більш екзотичне – персики, мандарини, інжир. Загалом же ціни на продукти в Іспанії вищі за вітчизняні в 2,5-3 рази. 

Виїхавши з Рібадео у четвер, о 9-ї ранку, близько 13-ої, я вже у Сантьяго. Автовокзал знаходиться неподалік від історичного центру міста, чим я одразу і користуюсь, змішавшись з натовпом пілігримів та звичайних туристів. Народ прямує до площі Obradoiro та кафедрального собору Сантьяго, де покоряться рештки св. Якова. Потім подорожні розтікаються по навколишніх вуличках, на яких сила-силенна ресторанів та крамничок. В одному з таких ресторанчиків відзначив завершення свого Каміно і я. 

У п'ятницю, свого останнього дня в Сантьяго та Іспанії загалом, я вирішив дещо змінити «тематичне забарвлення» прогулянок містом. Попередній день спонтанно вийшов присвяченим огляду релігійних та архітектурних пам’яток міста. Що не дивно – крім величного кафедрального собору, у відносно невеликому центрі Сантьяго близько 30 церков та монастирів. Деякі з них датуються X-XII століттям. Отож, Мануель, власник хостелу, де я ночував, порекомендував мені «зелений» маршрут, по місцевим паркам та скверам. Також Мануель забезпечив мене запасом фруктів в дорогу (запасу вистачило до України:)), та підкинув до площі Abastos. Тут знаходиться діючий сільськогосподарський ринок, з непоганим вибором морепродуктів, м’яса, сирів. Неподалік є великий парк Alameda, улюблене місце відпочинку місцевих пенсіонерів, студентів та спортсменів. На жаль, не оминають це місце і туристи, в т.ч. й росіяни – комусь тут може показатись занадто людно та гамірно. Його повна протилежність – парк Bonaval, в який можна потрапити, пройшовшись по північній частині центру міста. У обох парках є оглядові майданчики, які дають гарну можливість зробити здалеку фотознімки кафедрального собору та прилеглих споруд. А ще парк Bonaval – то ідеальне місце для усамітнення. Не зважаючи на близкість до центру, крім кількох власників собак, тут мені більше ніхто не траплявся. Крім цікавого ландшафту, у парку є залишки середньовічних споруд (?). Поруч є музей сучасного мистецтва, безкоштовний, а також етнографічний музей (Museo do Pobo Galego), в який потрапити не вдалось. 

Перекусивши у затінку та прохолоді, та погулявши ще кількома парками, я пішов на залізничний вокзал Сантьяго. Звідти можна сісти на автобус, що прямує до міського аеропорту.