Camino Portuguese

Tui - Redondela - Pontevedra - Caldas de Reis

З нашим переходом іспанського кордону змінюється кілька речей. Місто Tui лежить у 110 км від Сантьяго. Щоб отримати креденціале, потрібно пройти по Каміно пішки мінімум останніх 100 км. І, якщо на Каміно до Tui паломників було зовсім небагато, то, починаючі з Tui, рухаємось подекуди у натовпі пілігримів. До такого я був не готовий – адже жовтень не є високим місяцем для подорожей Каміно. Та й на Camino del Norte, де був двома роками раніше, таких масовок я не зустрічав. 

І другий момент – змінюється погода. З сонячної, майже літньої – на похмуру, вітряну, мокру. До дощів же ми підготувались, відслідковуючи прогнози погоди по Каміно ще з України. У випадках зливи нас дуже виручали пончо – довга накидка зі стійкої до води тканини, яка закриває і людину, і рюкзак. 

Отже, свій перший ранок у Іспанії починаємо, йдучи під дощем у череді мокрих пілігримів:) Вийшли з Tui – закінчився і дощ. Деякий час крокуємо широким узбіччям автодороги. Йти, в принципі, комфортно. Автівок мало, у повітрі свіжість після дощу. Періодично вітаємось «Bueno Camino!» з нашими «колегами» по Шляху, яких обганяємо. 

З автотраси звертаємо на фен-шуйну дорогу лісом. Середина осені тут зовсім не відчувається, навколо панує соковита зелень. Поруч зі стежиною потічок, якому додав бурхливості ранковий дощ. Інколи доводиться стрибати по камінню, щоб не промочити кросівки. 

Для ночівлі вирішили обрати готельчик у сільській місцевості, клюнувши на рекламні оголошення обабіч дороги. Це за 3 км до Redondela, регіонального центру. Тут тихо та малолюдно, навколо пагорби з виноградниками та вітрогенераторами. Але сам готель не виправдав своєї реклами. За вдвічі вищу ціну отримали сервіс гірший, ніж у більшості відвіданих нами альберге. 

Зранку швиденько проходимо Redondela, пожалкувавши, що не зановували тут. Варіантів для ночівлі було більше ніж достатньо. За містом піднімаємось у пагорби, далі – лісом, і знову вуличками іспанських селищ. Ближче до обіду починається дощ з вітром, які супроводжують нас до фінішної частини сьогоднішнього переходу, міста Pontevedra. 

Хоч і були у плащах, проте одяг нижче пояса та взуття промокли вщент. Тому шукаємо місце дня ночівлі, де можна було б випрати та посушити речі (далеко не в усіх притулках є такі можливості). Обраний нами приватний альберге повністю відповідає цим вимогам. Величезний за своєю площею, він має окреме приміщення для сушки речей. Там же стоять пральні та сушильні машинки. Щоправда, користування ними за окрему плату. В окремій зоні – стелажі для взуття, з горою старих газет поруч, щоб можна було його підсушити. Поступово, поступово, але ліжка у кімнатах та стелажі для взуття заповнюються. Ближче до вечора ми нарахували до півсотні пілігримів. Серед них була і дівчина-інвалід на візку. 

Наступного ранку нашвидку пробігаю історичний центр Pontevedra. Перейшовши старовинним кам’яним мостом через Rio Lerez, виходжу за місто. На одному з перехресть є можливість обрати альтернативний варіант Каміно, так званий Camino Espiritual. Замість 2-денного переходу Pontevedra - Caldas de Reis - Padron зробити 2-денний перехід до Vilanova de Arousa, вийшовши до узбережжя Атлантики. І далі у Padron – або на кораблі, річкою Rio Ulla, або традиційно – на своїх двох. Оскільки у нас все розписано по дням, і резервного часу немає, то продовжую рухатись класичним Каміно Португеш. 

Сьогоднішня дорога запам’яталась великою кількістю виноградників, через які довелось йти. У більшості з них врожай було вже зібрано. Інколи ж траплялись плантації з незібраним виноградом. І тоді влаштовуємо собі в дорозі свято шлунку. Виноград ароматний, солодкий, але й язик фарбує у специфічний фіолетовий колір. 

Фінал дня – курортне містечко Caldas de Reis. Завдячуючи давнім римлянам, місцевість стала відомою своїми термальними водами. Зараз у Caldas de Reis діють кілька бальнеологічних лікувальних закладів. У центрі міста є міні басейн з такою водою, датований 1881 р., з вільним доступом для усіх бажаючих. І таких бажаючих, як правило, більше, ніж вільних місць, оскільки у Caldas de Reis багато піших паломників. Неподалік, у приміщенні старого водяного млина, працює трактир, який сподобався нам своїм інтер’єром. Тут ми пробуємо «пульпо», страву з варених щупальців восьминога. Звучить цікаво, але ми з першого разу цю страву не розпробували, скоріш за все…:)